РОЛЬ ЛІДЕРСТВА У ФОРМУВАННІ СТРАТЕГІЙ КОМУНІКАЦІЇ В ПРОЄКТНИХ КОМАНДАХ

Анотація

Лідерство та комунікація є одними з найважливіших чинників, що визначають результативність діяльності проєктних команд, проте їхні взаємозалежні ефекти залишаються недостатньо дослідженими, особливо у контексті міжкраїнових порівнянь. Метою цього дослідження стало заповнення зазначеної прогалини шляхом аналізу ролі лідерства у формуванні комунікаційних стратегій та визначення їхнього спільного впливу на результати реалізації проєктів у Німеччині, Польщі, Естонії та Україні у 2022–2024 роках. Актуальність роботи зумовлена глобальними трансформаціями у сфері цифрової взаємодії, поширенням гібридних форматів роботи та кризовими викликами, що вимагають адаптивного лідерства і стійких командних структур. Методологічною основою стала кількісна, міжкраїнова порівняльна стратегія, що поєднала регресійний аналіз та структурне моделювання рівняннями. Емпірична база сформована на основі валідованих інструментів, зокрема опитувальника Multifactor Leadership Questionnaire та шкал комунікаційних стратегій. Ефективність команд оцінювалася за такими критеріями, як згуртованість, інноваційність, результативність діяльності та задоволеність стейкхолдерів. Запропонована економетрична модель визначила стиль лідерства як незалежну змінну, комунікаційні стратегії – як медіатор, характеристики команд – як модератори, а результати діяльності проєктних команд – як залежну змінну. Результати емпіричного аналізу засвідчили стабільний і статистично значущий вплив лідерства (β1=0,36–0,44) та комунікаційних стратегій (β2=0,29–0,41) у всіх країнах вибірки. Взаємодіючі ефекти виявилися особливо вираженими в Естонії (β3=0,31, R²=0,72) та Німеччині (β3=0,28, R²=0,67), що підтверджує вирішальну роль узгодженості між лідерством і комунікацією в умовах високої цифрової зрілості. Водночас Україна продемонструвала найсильніший модераторний вплив характеристик команди (β4=0,27), що відображає здатність організаційних структур до адаптації й стійкості в умовах воєнної нестабільності. У статті доведено, що ефективне лідерство неможливо відокремити від комунікаційних стратегій, а їх інтеграція є ключовою передумовою успіху проєктів у різних соціально-економічних середовищах. Наукова новизна полягає у комплексному міжкраїновому аналізі з урахуванням відмінностей інституційного та цифрового розвитку. Перспективи подальших досліджень передбачають розширення часових меж, застосування якісних методів аналізу та включення додаткових змінних, зокрема організаційної культури, цифрової зрілості та особливостей управлінських практик.